Системні зв’язки землеустрою із геологією та геоморфологією

Сучасний землеустрій вимагає переходу від механічного, картезіанського, класичного мислення, при якому реальність - є збір цілісних об’єктів,
до системного світогляду. Слід зазначити, що система – це цілісне утворення складових, зв’язків і процесів, що породжує нові якості, які були
не притаманні окремим частинам системи. При цьому будь-яка система постійно взаємодіє із зовнішнім та внутрішнім середовищем, внаслідок чого вона змінюється і у просторі і у часі.

Найбільш важливими природними саморегульованими складовими
є геоморфологічні умови і тому вивчення рельєфу Земної поверхні здобуло величезне значення для розуміння природного середовища вцілому.

Геологія – наука про Землю, її склад, будову та закономірності розвитку. Однак, фактично, основним об’єктом досліджень геології є верхня кам’яна оболонка планети Земля – земна кора або літосфера. Разом з тим, одне з найважливіших питань геології – пізнання більш глибокої оболонки Землі – мантії, що грає визначальну роль у формуванні земної кори, її рухах та інших геодинамічних процесах.

Розвиток, нагромадження і поглиблення знань про земну кору призвів до значної диференціації геології і тепер ця галузь представлена комплексом взаємозалежних наук.

Одним з основних напрямків геології є вивчення речовинного складу земної кори. Цим займається комплекс наук геохімічного циклу петрографія, мінералогія, геохімія, що вивчають історію хімічних елементів, закони розподілу і міграції їх у надрах землі і на її поверхні. Вивченням особливостей побудови і розвитку земної кори, що визначаються переміщеннями окремих її ділянок – тектонічними рухами займається наука – “тектоніка” чи “геотектоніка”.

Другий важливий напрямок – динамічна геологія, що вивчає різноманітні процеси, що протікають у глибині Землі та на її поверхні.
В залежності від джерел енергії вони підрозділяються на процеси внутрішньої динаміки або ендогенні, і процеси зовнішньої динаміки,
або екзогенні. Вивчення деяких процесів виділилося в самостійні галузі науки, такі як сейсмологія, вулканологія, структурна геоморфологія.

Інший важливий напрямок у геології – історична геологія, що вивчає історію розвитку Землі, проявлення геологічних процесів у часі. Вона також поєднує великий комплекс дисциплін – стратиграфію, палеонтологію, палеогеографію, четвертинну геологію та інші.

Окремим напрямком є регіональна геологія – наука, що вивчає геологічну будову та геологічну історію великих областей Земної кулі
або геологію окремих континентів. Останнім часом сформувалися нові
дуже важливі галузі геології – морська і космічна геології, зі своїми задачами та методами дослідження рельєфу і структури дна морів і космічних об’єктів. Крім чотирьох описаних основних напрямків у геології є ряд наук,
що розглядають не тільки наукові проблеми, але і безпосередньо пов’язані
із рішенням практичних задач. Це вчення про корисні копалини, гідрогеологію, інженерну геологію, прикладну геоморфологію, землеустрій тощо.

У питаннях пізнання земної кори існує багатобічний зв’язок геології
та географії в дослідженні різних геологічних процесів, що протікають
на поверхні Землі. Взаємозв’язок геології та географії особливо яскраво виявляється у вивченні рельєфу Землі, формування якого протікає
за результатами постійної взаємодії зовнішніх і внутрішніх геологічних процесів.

Геологія у своїх дослідженнях використовує дані географії, так само
як і географія не може пояснити походження і розвиток рельєфу без знань історії геологічного розвитку, унікальних особливостей того чи іншого регіону. Внаслідок цього, наука про рельєф земної поверхні – геоморфологія – в однаковій мірі досліджується як геологами, так і географами і фактично
є прикордонною наукою між зазначеними галузями. Таким чином геоморфологія  – це наука, яка займається вивченням рельєфу земної поверхні, елементарних форм і законів його розвитку.

Найбільш складними питаннями з тих, що повинна вирішувати геоморфологія є питання походження і розвитку рельєфу, у результаті чого відновляється історія розвитку рельєфу та послідовність у часі і характер тих процесів, що додали рельєфу окремої ділянки сучасний вигляд. Для повного розуміння всіх особливостей сучасного рельєфу не можна обмежитися обліком нині пануючих умов природного середовища, але варто звертатися за поясненнями тих чи інших особливостей і до умов геологічного минулого.

Вивчення рельєфу земної поверхні здобуває величезне значення
для розуміння природного середовища вцілому. Дослідження рельєфу місцевості забезпечує фахівців різних галузей господарювання (у т.ч. землевпорядників) інформацією про особливості певної території, оскільки накопичені знання у галузі геоморфології та його сучасні форми дозволяють застосувати комплексне вивчення природних умов з метою максимального
і раціонального використання та охорони земель.

Вивчення геолого-геоморфологічних процесів відбувається
за допомогою трьох основних методологічних підходів: морфологічного, морфометричного та історико-генетичного. Комплексні геолого-геоморфологічні дослідження мають суттєве значення для поліпшення існуючих і освоєння нових територій під забудову із збереженням унікального родючого ґрунтового покриву для сільського господарства
та прогнозування змін, у побудові земної поверхні, ґрунтовому покриві і його родючості.